Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике украинский
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИИ
УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра цивільного права
студента ІІІ курсу
Будюха Д.Є.
К У Р С О В А Р О Б О Т А
на тему
СТВОРЕННЯ І УСТАНОВЧІ
ДОКУМЕНТИ
ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА
Науковий керівник
ст.викладач Нечипорук Л.Д.
УЖГОРОД -
1996
План курсової
роботи
Вступ 3
1. Установчий договір , його
зміст 4
2. Статут , його зміст
14
3. Державна реєстрація
господарського товариства 16
Висновки 21
Список використаних джерел
та літератури 22
Додатки
1. Проект установчого договору товариства з обмеженою
відповідальністю
2. Проект Статуту товариства з обмеженою відповідальністю
3
В С Т У П
Підприємницька діяльність громадян і
юридичних осіб на територіїї України здійснюється в організаційних формах і у
порядку , встановлених законодавством. Вибір її конкретної організаційної форми
проводиться підприємцем самостійно. При цьому враховуються зміст і основні
напрями діяльності , сфера її здійснення , ресурси , які можуть бути включені
до неї , форма власності , кількість і склад осіб , які безпосередньо
об”єднуються для ведення підприємницької діяльності , інші початкові умови.
Вибір організаційної форми підприємництва
здійснюється через механізм державної реєстрації конкретного виду підприємства , господарського товариства
або іншої організаційної форми.
Тема даної курсової роботи обрана для того
, щоб зробити спробу дослідити сам процес
обрання організаційно-правової форми ведення підприємницької діяльності
, а саме створення господарського товариства.
Процес створення господарського товариства
обрано в якості об”єкту дослідження, оскільки , як свідчать статистичні дані ,
найбільш розпоширеною організаційно-правовою формою , яка обирається для здійснення підприємницької діяльності є
саме господарське товариство.
Від прийняття Закону України “ Про
господарські товариства “ пройшло чимало
часу , але практика свідчить , що ефективність ведення підприємницької
діяльності багато в чому залежить від якості установчих документів : можуть
виникати різного роду суперечності щодо майна , яке було внесене засновниками ,
відповідальності засновників за невиконання зобов”язань по внесенню вкладів (
оплати акцій ) , можливості уступки долі в статутному фонді третій особі ,
тощо.
4
Установчий договір господарського товариства , його
зміст
Узгоджена діяльність учасників цивільних
правовідносин може бути спрямована на досягнення спеціальної мети - створення
нового суб”єкту цивільного права ( юридичної особи ) , яку вони наділяють
необхідним майном і якому вони визначають предмет діяльності. За наявності у
юридичної особи декількох засновників вони повинні погодити свої
взаємовідносини , в тому числі вид ( характер ) і предмет діяльності
створюваної організації , розмір і порядок передачі у її статутний фонд майнових внесків , порядок спільної
діяльності по створенні юридичної особи та інші умови. Для цього і
використовується установчий договір.
За За загальним правилом юридична особа
створюється згідно з рішенням власника або уповноваженого ним органу. Якщо
власників або уповноважених ним органів два або більше , то таким рішенням є
установчий договір. Створенню господарського товариства передує рішення як
мінімум двох власників. Цим і пояснюється необхідність укладення установчого
договору для створення господарського товариства.
У
цивільному праві України
відомі п”ять видів
господарських товариств , в основі
створення яких лежить установчий договір : акціонерне товариство , повне і командитне
товариства , товариства з обмеженою і
додатковою відповідальністю .
Поняття і види господарських товариств
, правила їх створення , діяльності , а також права і обов “ язки
х учасників та засновників визначає Закон України “ Про
господарські товариства “ від
19 вересня 1991 року № 1576-XII .
В силу установчого договору його учасники
( засновники юридичної особи ) взаємно зобов”язуються у встановленому законом
порядку створити нову юридичну особу і надати ій необхідне майно.
За своєю юридичною природою установчий
договір господарського товариства є
багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного характеру .
Установчий договір відноситься до групи так званих організаційних договорів .
Сторонами установчого договору
господарського товариства можуть бути фізичні та юридичні особи. У
відповідності з частиною 3 ст. 3 Закону України “ Про господарські товариства “
ноземні громадяни , особи без громадянства , іноземні юридичні особи , а також
міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських
товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України , крім випадків ,
встановлених законодавчими актами України. Обов”язковою ознакою для сторони в
установчому договорі господарського товариства є наявість правосуб”єктністі - правоздатності і
дієздатності.
Договір повинен заключатися у письмовій
формі. Підписи фізичних осіб потребують нотаріального засвідчення , а підписи
керівників юридичних
осіб повинні завірятися
печаткою .
5
Предметом установчого договору
господарського товариства є створення господарського товариства . Спецефічним в
даному аспекті є установчий договір акціонерного товариства відкритого типу ,
оскільки він укладається між засновниками акціонерного товариства та визначає
порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного
товариства , відповідальність перед
особами , що підписалися на акції і перед третіми особами. Такий договір
по суті є договором про спільну діяльність і діє до моменту державної
реєстрації акціонерного товариства . Учасники договору також мають на меті
створення юридичної особи , але даний договір не визначає статус організації ,
що формується учасниками.
На відміну від цього установчий договір
визначає не тільки узгоджену діяльність його учасників ( засновників ) , але й правове становище нової юридичної особи, будучи
одним з ії установчих документів.*
Від
договору про спільну діяльність
договір про спільну діяльність по
створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим , що у
першому випадку нема створення нової юридичної особи , а у другому -
створюється нова юридична особа , новий самостійний власник майна.
Зміст установчого договору господарського
товариства визначають ті умови , по яким сторони досягли згоди. Учасники
установчого договору - засновники нової юридичної особи - взаємно зобов”язані
передати у власність створюваної ними організації встановлені ними ж внески , а
також провести узгоджені дії по формуванню
господарського товариства до його реєстрації.
Закон визначає загальні обов”язкові умови , які повинні бути
зазначені в установчих документах господарського товариства. У відповідності до
частини 2 статті 4 Закону України “ Про господарські товариства “ установчі документи повинні містити
відомості про вид товариства , предмет і цілі його діяльності , склад
засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та порядок
утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та збитків , склад та
компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік
питань , з яких необхідна одностайність
або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до
установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства. Закон
передбачає інші обов”язкові умови , в залежності від виду господарського
товариства.
Відсутність зазначених відомостей (
включаючи відомості , які повинні містити установчі документи в залежності від
виду товариства ) в установчих документах є підставою для відмови у державній
реєстрації товариства.
Згідно змін до Закону України “ Про
господарські товариства “ , внесених
Законом України від 02.03.95 р. № 82/95 ВР також установчі документи
гоподарського товариства у випадках , передбачених чинним законодавством , погоджуються з Антимонопольним комітетом
України.
В установчому договорі учасники перш за все
закріплюють своє волевиявлення на створення юридичної особи і визначають його
вид і характер . Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання
усіма учасниками ( засновниками ).
* Гражданское
право / под ред. Е.И. Суханова . - М.: Издательство БЕК,
1994. - С. 375
6
Його наступна реєстрація має юридичне
значення не для дійсності самого договору , а для виникнення відповідної
юридичної особи. Отже , до моменту реєстрації установчих документів юридичної
особи учасники установчого договору можуть бути взаємно зобов”язані до вчинення
певних , узгоджених ними дій.
Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і
командитне товариство є так
званими договірними об” єднаннями , оскільки у їх основі лежить договір як угода між учасниками , які зобов”язались один перед одним
спільно діяти для досягнення цілей товариства . Договір пов”язує кожного учасника персонально із
усіма іншими учасниками . Кожний
учасник вправі вимагати від іншого належного виконання договору
, взятих ним на себе зобов
язань. За загальним правилом , якщо
договором не встановлене інше ,
ведення справ всередині товариства
проводиться за загальною згодою всіх учасників
; у відносинах із третіми
особами кожний із учасників вправі діяти від імені товариства і
представляти його в цивільному обороті .
“Установчий договір повного або командитного
товариства ще називають фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за
договором ( кожному із учасників ) фактично надано більше повноважень , ніж це
безпосередньо виражено в договорі , але з умовою , що вони не скористуються надлишками цих прав і в першу чергу будуть
керуватися інтересами товариства в цілому . “ *
Враховуючи особистий характер договору повного товариства , який
виражається в тому , що учасники зобов”язані приймати особисту участь у веденні
справ товариства , а також наділені широкими повноваженнями по здійсненню ними
від імені товариства фактичних і юридичних дій, що в свою чергу, передбачає
виникнення особисто - довірчих , товариських відносин, логічно б було
передбачити у договорі , що з виходом
одного із учасників із складу
товариства , а також його смертю
( реорганізацією ,
ліквідацією , якщо учасником є юридична особа ) товариство припиняється ; хоча
закон надає сторонам право
домовитись про інше. Зміни у складі учасниківв такому випадку є рівносильними перезаключенню договору і тягнуть за собою реорганізацію товариства.
Спори , які виникають в процесі виконання
договору товариства повинні вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий
порядок вирішення спорів між учасниками доцільно допускати лише у випадках ,
прямо встановлених у договорі , якщо тільки спір не пов”язаний з майновими
претензіями учасників один до одного.
Конструкція товариського з”єднання розрахована на невелику кількість учасників , в основному фізичних осіб , хоча
учасниками товариства можуть бути й юридичні особи . Тому доцільно б було
передбачити в договорі , що змішаний склад повних учасників не допускається .
Однак в командитних товариствах , де повними учасниками є юридичні особи ,
вкладниками можуть бути фізичні особи , і навпаки , якщо повними учасниками є
громадяни , то вкладниками можуть бути юридичні особи. Закон України “ Про господарські
товариства “ передбачає ряд інших обов”язкових умов , які повинні бути
зазначені в установчому договорі
повного товариства .
* Сборник образцов гражданско-правовых
документов / Под общ. ред.
Г.П. Савичева, В.С. Ема.- М.:Издательство
БЕК, 1994. - С. 27
7
В установчому договорі повного товариства
повинні бути зазначені відомості про вид товариства , предмет та
цілі його діяльності , склад засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та порядок
утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та збитків , склад та
компетенцію органів товариства та
порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , зяких необхідна
одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до
установчого договору та порядок реоганізації та ліквідації товариства .
Також обов”язково повинні бути зазначені відомості про
те, що всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою
діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов”язаннями товариства
усім своїм майном. Відповідальність повних учасників за зобов”язаннями
товариства носить двоякий характер. Вона є субсидіарною , оскільки наступає
тільки у випадку недостатності власних коштів товариства , і солідарною ,
оскільки розподіляється порівну між усіма учасниками , а кредитор товариства
може звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник , який сплатив борги
товариства , вправі звернутися до інших учасників з вимогою про відшкодування
йому сум у розмірі збитків , які припадають
на цих учасників. По причині
такого характеру відповідальності учасників за боргами товариства , одній і тій
ж особі заборонено брати участь у якості повного учасника більш , ніж в одному
товаристві , але дозволяється брати участь в командитних товариствах в якості
вкладників.
Крім цього , у
відповідності із ст. 67 Закону України “ Про господарські товариства “ , установчий договір про повне товариство повинен
визначати розмір частки кожного з учасників , розмір , склад та порядок
внесення вкладів , форму їх участі у справах товариства . В установчому договорі може визначатися декілька учасників , які
надяляються повноваженнями на ведення
справ товариства.
Установчий
договір командитного товариства , як
договір іншого господарського товариства
має містити загальні обов”язкові умови , так і відомості про розмір часток кожного з учасників з повною
відповідальністю , розмір , склад і порядок внесення ними вкладів , форму їх
участі у справах товариства. Стосовно вкладників вказується тільки
сукупний розмір їх часток у майні
товариства , а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів .
На відміну від
повного та командитного товариств , товариство з обмеженою відповідальністю та
товариство з додатковою відповідальністю
статутними об”єднаннями . Зміни у складі учасників суттєвим чином
змінюють тільки співвідношення розмірів їх часток у майні товариства ( у повному
та командитному товариствах вихід учасників або вступ нових учасників,
як правило , і якщо сторони не домовились про інше , тягне за собою ліквідацію
або реорганізацію товариства ). Учасники , які вступають в товариства з
обмеженою або з додатковою відповідальністю мають справу не персонально з
кожним із засновників , а з товариством у цілому , в особі його представницьких
органів. Товариства з обмеженою або з
додатковою відповідальністю не
передбачають встановлення між учасниками відносин
особистої довіри , оскільки вони є насамперед об”єднаннями капітаів, а не
окремих осіб , які не зобов”язані своєю
працею приймати участь в діяльності цих об”єднань. Тому поряд із установчим
договором , ще одним установчим документом товариства з обмеженою або з
додатковою відповідальністю є статут, який як конституція , закріплює
організаційно-правовий статус товариства , його майнове становище , порядок
створення і компетенцію органів управління і контролю , порядок ліквідації та
реорганізації , тощо.
8
Як правило , установчий договір товариства з обмеженою
або з додатковою відповідальністю , як перший установчий документ , містить
такі умови : відомості про засновників
( учасників ) , предмет договору , найменування та місцезнаходження товариства
, юридичний статус товариства , мета створення товариства , майно товариства , порядок формування
статутного фонду , визначення часток
учасників , форма внесення вкладів , відповідальність за невиконання або за
неналежне виконання договору , правонаступництво , строк дії договору . Інші
обов”язкові умови , які повинні бути зазначені в установчих документах
товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю містяться в статуті
цих товариств.
Порядок
створення акціонерного товариства закритого типу складається з таких етапів :
підписання установчого договору , скликання і проведення установчих зборів,
реєстрація акціонерного товариства закритого типу .
Створення та
установчі документи акціонерного товариства відкритого типу мають свої
особливості. Згідно з ст.26 Закону України “ Про господарські товариства “ ,
засновники акціонерного товариства укладають між собою договір , що визначає
порядок здійснення ними господарської діяльності по створенню акціонерного
товариства , відповідальність перед особами , що підписалися на акції і третіми
особами. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити
повідомлення про намір створити акціонерне товариство , здійснити підписку на
акції , провести установчі збори і державну реєстрацію. Отже , процес створення
акціонерного товариства складається з таких етапів :
1. Укладання установчого
договору про спільну діяльність по створенню акціонерного товариства.
2. Реєстрація повідомлення
про випуск акцій .
3. Повідомлення про намір
створити акціонерне товариство та проведення підписки на акції . Реєстрація
випуску цінних паперів у фінансових оганах.
4. Скликання та проведення
установчих зборів . Затвердження установчими зборами статуту товариства.
5. Подання заяви для
реєстрації акціонерного товариства. Державна реєстрація акціонерного
товариства.
У даному питанні
курсової роботи будуть розглянуті такі аспекти створення акціонерного
товариства як укладання установчого договору , реєстрація повідомлення про випуск акцій , повідомлення і проведення
підписки на акції та скликання та проведення установчих зборів .
Установчий
договір акціонерного товариства є договором між юридичними та фізичними особами
про ведення спільноі діяльності по створенню акціонерного товариства . Такий договір заключається засновниками акціонерного товариства і діє до
державної реєстрації товариства . У предметі договору вказується, що сторони
дійшли згоди по укладенню угоди про спільну діяльність для створення
акціонерного товариства. У договорі вказуються повне і скорочене найменування
АТ , місцезнаходження , мета створення товариства , предмет діяльності
товариства, юридичний статус товариства,
права і обов”язки акціонерів , передбачуваний розмір статутного фонду ,
кількість акцій і їх номінальна вартість , види акцій , кількість
привілейованих акцій і розмір дивідендів по ним , порядок формування статутного
фонду , відповідальність акціонерів за невиконання або неналежне
виконання своїх зобов”язань
9
щодо внесення вкладу; кількість акцій , які
засновники залишають за собою , характеристика вкладу засновників та вартісна
оцінка вкладу.
В установчому договорі сторони можуть
передбачити можливість купівлі засновниками визначеної кількості акцій на
пільгових умовах , а також право
першочергової купівлі визначеної кількості акцій засновниками при збільшенні
статутного фонду. Сторони можуть передбачити і інші пільги для засновників
акціонерного товариства. Надання пільг засновникам за рахунок акціонерного
товариства визначається установчими зборами товариства більшістю у три четверті
голосів. Важливо зазначити в
установчому договорі , що усі витрати , пов”язані зі створенням та реєстрацією
акціонерного товариства беруть на себе засновники , з подальшою компенсацією
цих витрат за рахунок отриманих товариством прибутків. У договорі має бути
передбачено , що засновники несуть солідарну відповідальність перед особами, що
підписалися на акції і третіми особами , оскільки не виключена можливість того
, що акціонерне товариство не відбудеться , і тоді виникне питання про
повернення особам , які підписалися на акції , коштів , які вони передали для оплати
акцій.
Практика створення акціонерних товариств
свідчить про те , що важливо передбачати в договорі і певні гарантії для акціонерів : засновники , не мають права вихіду з
акціонерного товариства протягом певного періоду часу. З настанням такої
можливості не допускається одночасне відчуження , усіх своїх акцій одразу ж декількома засновниками , У такому
випадку черговість встановлюється пропорційно
розміру частки ( вартості акції ) засновника ( першим
задовільняється засновник з мінімальним розміром вкладу і т.д.) з обумовленням мінімального строку ,
після настання якого можлива аналогічна операція.
В установчому
договорі також повинно бути зазначено , що до відкриття розрахункового рахунку
АТ кошти , які надходять в статутний
фонд , вносяться на тимчасовий розрахунковий рахунок .
Порядок
відкриття тимчасового рахунку визначається інструкцією “ Про порядок відкриття
розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в установах банків” ,
затвердженою постановою Правління Національного банку України від 11 жовтня
1994 року № 169. У відповідності до
даної інструкції , для відкриття тимчасових розрахункових рахунків
господарським товариствам , для зарахування коштів , які вносяться для
формування статутного фонду , банку надаються такі документи :
- заява про відкриття
рахунку , підписана одним із засновників , якому загальними зборами засновників
доручено оформлення документів по організації товариства ;
- копія установчого договору , завіреного нотаріально .
У випадку
формування статутного фонду із майнових вкладів , можна передбачити , що до
появи самостійного балансу АТ , вони обліковуються на балансі певної юридичної
особи.
Сторони повинні
обумовити порядок внесення змін і доповнень до договору.
Логічно б було
передбачити строк повідомлення про створення АТ, здійснення підписки , а
також попередню дату проведення
установчих зборів.
10
Після укладення
установчого договору засновники повинні зареєструвати повідомлення про випуск
акцій у відповідності до інструкції , затвердженої
Міністерством фінансів України 30.09.91 р. N04-305 ( із змінами і доповненнями ,
внесенеми наказами Міністерства фінансів України від 23.11.93р.N94 та
від 23.05.95 р. N83) -
Порядку реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств і інформації про їх
випуск . Реєстрація здійснюється в
фінансових органах Міністерства фінансів України , якщо обіг здійснюється на
всій території України ; фінансовими управліннями Кабінету Міністрів республіки
Крим , обласними фінансовими управліннями , фінансовими управліннями міст
республіканського підпорядкування.
Для реєстрації
цінних паперів емітент представляє у фінансовий орган такі документи :
заяву про
реєстрацію цінних паперів ;
нотаріально
завірену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів , оформленого згідно
з ст. 6 та ст.11 Закону Української РСР “ Про цінні папери та фондову біржу “
відповідно для реєстрації акцій підприємств ;
нотаріально
завірену копію статуту емітента , зразок бланка цінного папера ;
баланс , звіт
про фінансові результати та їх використання , довідку про фінансовий стан ,
підтверджені аудитором ( аудиторською фірмою) за останні три завершених роки (
або за кожний завершений фінансовий рік від моменту утворення , якщо цей строк
менший за три роки ).
Повідомлення про
випуск акцій повинно містити певні відомості, в залежності від того, чи був у
створюваного акціонерного товариства правопопередник чи ні.
Повідомлення про випуск акцій акціонерного товариства , у якого був
правопопередник повинно містити :
- фірмове найменування ,
місце знаходження , дата утворення , предмет діяльності , завірений ревізором (
аудитором ) бухгалтерський баланс і розрахунок фінансових результатів ( доходи
, витрати ) за останні три завершені фінансові роки ( або за кожний фінансовий
рік з моменту створення , якщо цей строк менше трьох років ) , бухгалтерський
баланс за станом на останній квартал перед прийняттям рішення про випуск цінних
паперів , звіт про статутний фонд ( загальний об”єм , об”єм сплаченої частини )
, чисельність робітників , а також основні професійні дані про керівних робітників ( освіта ,
кваліфікація , виробничий стаж ) ;
- опис ділової діяльності
емітента , засвідчений аудитором, насамперед інформаційні відомості про
виробництво , реалізацію , наукові дослідження і інвестиції ;
- відомостті
про емісію цінних паперів : дата і номер протоколу прийняття рішення про випуск
цінних паперів , мета використання фінансових ресурсів , виручених від емісії ;
об”єм емісії , що планується; вид і категорія цінних паперів , пов”язані з ними
права : по акціям - засновники і можливі права , які надаються власникам
привілейованих акцій ; кількість, номінальна вартість і сума емісії цінних паперів ; число серій і порядкові номери ;
місце , день початку і припинення продажу ; інформація про можливі переваги
власників цінних паперів; запланований
курс ; найменуванняторговця цінними паперами ( якщо емітент користується його
послугами ) ; дії , які будуть проводитися у
11
випадку перевищення або недосягнення рівня підписки ;
адреси місць виплат доходів ,
здійснення операцій і депонування ;
- перелік і
результати попередніх емісій цінних паперів , а також розмежування цінних
паперів по видам ;
- кількість именних акцій , які випущені
емітентом, в тому числі акцій , які знаходяться у власності керівних робітників
.
У випадку
створення акціонерного товариства , яке не має правопопередника , інформація
про випуск цінних паперів повинна містити :
- дані про емісію цінних паперів - дані і
номер протоколу про прийняття рішення відносно випуску цінних паперів , мета
використання фінансових ресурсів,об”єм емісій , який планується , вид і
категорії цінних паперів і пов”язані з ними права , можливі права , які
надаються власникам привілейованих акцій , кількість , номінальна вартість і сума емісії акцій ,число серій і
порядковий номер ; місце , день початку і припинення продажу ; інформація про
можливості привілей власниками акцій ; запланований курс; найменування торгівця
цінними паперами ( якщо емітент користється його послугами ) ; дії , які
проводяться у випадку перевищення або недосягнення рівня підписки , адреси
місць виплати , здійснення операцій і депонування ;
- фірмове
найменування майбутнього акціонерного товариства , предмет і цілі діяльності ,
дата проведення установчих зборів , розмір плануємого статутного фонду , склад
майна , яке вноситься засновниками в натуральній формі , найменування
банківської установи і номер
розрахункового рахунку , на який можуть бути внесені попередні внески ;
- дані про можливі фактори ризику у діловій
діяльності емітента ;
- дані , які відносяться
до поручительства , якщо для виконання вказаних в акції зобов”язань юридична
особа виступає як поручитель.
Якщо протягом 10
робочих днів , починаючи від дня , що настає за днем представлення інформації
про випуск цінних паперів у реєструючий фінансовий орган , він не відмовив у реєстрації , то таку інформацію слід
вважати зареєстрованою . Підстави для відмови у реєстрації інформації визначені у п. 17 Порядку :
а) наявність в
нформації відомостей , які дають змогу
зробити висновок про невідповідність умов випуску цінних паперів чинному
законодавству ;
б) неповнота
нформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами п.8-12 Порядку ;
в) невідповідність інформації , представленої
реєструючому фінансовому органу , яка
характеризує фінансово-економічний стан емітента , таким вимогам :
емітент повинен
бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених фінансових років або до
моменту утворення , якщо цей строк є меншим за три роки ;
емітент не
повине мати простроченої заборгованості кредиторам , а також платежів у бюджет
;
емітент повинен
мати повністю оплачений статутний фонд на момент прийняття рішення про випуск
облігацій.
12
Повідомлення
фінансового органу про відмову в реєстрації інформації з випуску цінних паперів
доводять до емітента телефоном , телетайпом , телексом або телефаксом з
обов”язковим письмовим підтвердженням.
У разі
виникнення якихось змін в інформації про випуск цінних паперів емітент повинен
представити відповідну інформацію у реєструючий фінансовий орган до закінчення
30 денного строку від дня подання першої інформації .
Слід
зазначити , що порушення порядку випуску ( емісії ) цінних
паперів ( випуск цінних паперів без реєстрації інформації про емісію цінних
паперів або внесення в документи , які надаються для реєстрації емісії цінних
паперів завідомо недостовірної інформації , а також затвердження таких
документів, якщо ці дії спричинили матеріальну шкоду інвестору ) тягне за собою
кримінальну відповідальність , передбачену ст. 148-8 Кримінального кодексу України.
На наступному
етапі засновники організовують відкриту підписку на акції . Засновники
публікують повідомлення про наступну відкриту підписку , в якій мають бути
вказані фірмове найменування товариства , предмет, цілі, та строки діяльності ,
склад засновників , дата проведення установчих зборів , розмір статутного фонду
, що передбачається , номінальна вартість акцій, їх кількість та види ,
переваги і пільги засновників , місце проведення , початковий та кінцевий
строки підписки на акції , склад майна , що вноситься засновниками в
натуральній формі , найменування банківської установи та розрахунковий рахунок
, на який мають бути внесені початкові внески . За рішенням засновників у
повідомлення можуть бути включені також
нші відомості.
Особи , які
бажають придбати акції , повинні внести на рахунок засновників не менше 10 %
вартості акцій , на які вони підписалися , після чого засновники видають їм
письмове зобов”язання про продаж відповідної кількості акцій.
Акціонерне
товариство вважається заснованим , якщо до вказаного у повідомленні строку закінчення підписки не менше 60 %
акцій.
Не пізніше як
через 7 днів після закінчення строку відкритої підписки на акції ,
засновники повинні представити у реєструючий фінансовий орган звіт про
наслідки випуску цінних паперів. Звіт про наслідки випуску цінних паперів
повинен містити таку інформацію :
а) дату початку
дату закінчення відкритого продажу акцій ;
б) фактичну ціну
реалізованих акцій ;
в) кількість
реалізованих акцій ;
г) загальну
вартість реалізованих цінних паперів ( у порівнянні із запланованою під час
організації випуску величиною ) , у тому числі для акцій у такому розподілі :
кошти у карбованцях,внесені як плата за акції ;
вартісна
оцінка матеріальних коштів , внесених як плата за акції ;
оцінка у
карбованцях іноземної валюти , внесеної
як плата за акції ;
д) розподіл коштів на статутний фонд ( у сумі
номінальної вартості реалізованих акцій ) та додаткові власні кошти ( у сумі
перевищення фактичної ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю ) ;
е) види
винагород , виплачені торгівцям цінними паперами ( якщо емітент
користуєтьсмя їх послугами ) .
13
Звіт про наслідки
випуску цінних паперів підписує емітент і торговець цінними паперами ( якщо
емітент користується його послугами ) і завіряє аудиторська фірма .
Реєстрація
випуску цінних паперів проводиться не пізніше 30 днів від момнету подання заяви
з доданням необхідних документів. Під
час реєстрації цінним паперам присвоюється реєстраційний номер.
До дня
скликання установчих зборів особи , які підписалися на акції , повинні внести з
урахуванням попереднього внеску не менше 30 % номінальної вартості акцій.
Установчі збори
акціонерного товариства скликаються у строк , зазначений у повідомленні , але
не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції . При пропущенні
вказаного строку , особа, що підписалася
на акції , має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості
акцій . Установчі збори визнаються правомочними , якщо в них беруть участь
особи , які підписалися більш як на 60 % акцій , на які проведено
підписку. Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися ,
протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори, При повторному
незабезпеченні кворуму акціонерне товариство вважається таким , що не
відбулося. Голосування на установчих зборах провадиться за принципом : одна
акція - один голос. Для прийняття рішення про створення акціонерного товариства
необхідна більшість у три четверті голосів. Після прийняття рішення про
створення товариства установчі збори затверджують статут товариства . У випадку
, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума ,
установчі збори можуть зменшити розмір статутного фонду.
У випадку
створення господарського товариства з участю іноземного учасника , в
установчому договорі ( як і у будь-якій зовнішньо-економічній угоді ) особливе
значення має арбітражне обумовлення. Тут можливі два варіанти таких обумовлень
. По-перше , сторони самі призначають третейський суд по узгодженню питань між
собою і розробляють арбітражну процедуру. По-друге , наперед вказується в
якості третейського суду один із постійно діючих арбітражів. В останньому
випадку слід враховувати , що ініціатива у виборі європейських арбітражів , як
правило , належить іноземному учаснику .
Українській
стороні необхідно приділяти велику увагу в питанні захисту своїх інтересів ,
так як часто іказаний іноземним учасником арбітраж знаходиться у сфері впливу
компанії , яку представляє іноземний учасник.
. У зв”язку з тим
, що самою розпоширеною організаційною формою для юридичних осіб з іноземними
нвестиціями є товариство з обмеженою відповідальністю , слід з метою
впорядкування речових і зобов”язальних відносин сторін наділити створювану
юридичну особу правом власності на майно , яке їй передається , із збереженням за засновниками тільки
права вимагати встановленого проценту від прибутку і повернення вкладеної долі майна при припиненні юридичної особи.
При цьому необхідно , щоб кожний із засновників був власником майна на момент
його передачі або як мінімум діяв з письмового дозволу власника. Усі інші
варіанти правового становища майна можуть призвести до складних майнових спорів
між засновниками , юридичною особою і власниками.
14
2. Статут господарського товариства , його
зміст
Закон України “ Про господарські товариства “ визначає , що акціонерні товариства ,
товариства з обмеженою та додатковою
відповідальністю створюються і діють на
підставі установчого договору і
статуту.
Отже , другим
установчим документом для вищезазначених видів господарських товариств є
статут. Співвідношення установчого
договору і статуту є таким , що останній по суті можливо розглядати як частину
договору - адже він затверджується
учасниками ( засновниками ) в якості одного із основних результатів їх
угоди. Тому зміст статуту господарського товариства може частково перекриватися змістом договору ( або навпаки ) , наприклад
порядок розподілу між учасниками прибутків та збитків , управління діяльністю
створеної ними юридичної особи , вихіду із її складу може встановлюватися не
тільки в установчому договорі , а також і у статуті. Однак деякі принципові
положення про взаємовідносини учасників
( засновників ) , насмперед -
х воля на
створення нової організації , можуть бути відображені тільки в договорі про її
створення , а ряд конкретних положень ,
що стосуються статусу цієї організації , наприклад компетенція її органів , -
тільки в статуті.
Необхідність
снування статуту в даних видах господарських товариств пояснюється тим ,
що учасники ( засновники ) , які
створюють акціонерне товариство , товариства з обмеженою та додатковою
відповідальністю можуть і не брати участь у господарській діяльності товариства
( на відміну від повного чи командитного товариства ) , але маючи право
на отримання отримуючи прибуток від
результатів роботи товариства - дивіденд.
Якщо у повному чи командитному товариствах громадяни ( рідше з участю юридичних осіб )
об”єднуються з метою спільно вести підприємницьку діяльність , - брати
безпосередню участь у справах товариства , створення акціонерного товариства ,
товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю є скорше об”єднаннями
капіталів .
Отже установчий договір у статутних
товариствах спрямований на створення нового суб”єкту правовідносин ; сам
порядок управління , мета і предмет діяльності цього суб”єкту вказується у
статуті.
Законом
передбачаються обов”язкові відомості , які повинні бути вказані в статуті , в
залежності від виду товариства .
Так , загальними
обов”язковими умовами , які повинні зазначатися в статуті є вид товариства ,
найменування та місцезнаходжкення ,
склад засновників та учасників , розмір та порядок утворення статутного фонду,
порядок розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів
товариства , порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з яких
необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і
реорганізації товариства.
Статут
акціонерного товариства повинен містити також відомості про види акцій , що випускаються , їх номінальну вартість ,
співвідношення акцій різних видів , кількість акцій , що купується засновниками
, наслідки невиконання зобов”язань по викупу акцій.
15
Можна виділити
основні розділи , які складають зміст статуту господарського товариства :
- загальні
положення ;
- мета та
предмет діяльності ;
- юридичний
статус товариства ;
- засновники
товариства ;
- майно
товариства ;
- статутний фонд
товариства ;
- акції
товариства ( для акціонерного товариства ) ;
- порядок
розподілу прибутків та збитків ;
-органи
управління товариством;
- облік та звітність про діяльність ;
- порядок
внесення змін до статуту ;
- фонди
товариства ;
- відступлення
частки в статутному фонді товариства ;
- припинення
діяльності товариства ;
- інші умови , в
залежності від виду господарського товариства .
Примірний
перелік видів діяльності , які можна
передбачити в статуті наведено в додатку до даної курсової роботи.
Статут
господарського товариства затверджується зборами засновників ( установчими
зборами ) господарського товариства , прошнуровується , нумерується ; на
статуті робиться відмітка про державну реєстрацію господарського товариства.
Товариство має
право вносити зміни та доповнення до статуту , які теж підлягають державній
реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих документів оформляються окремими
додатками до них або шляхом викладу їх
у новій редакції . На титулі додатків до установчих документів органом
державної реєстрації робиться відмітка про те , що вказані документи є
невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку внесення установчих документів в
новій редакції в цілому на їх титулі робиться відповідна відмітка.
У випадку
внесення в установчі документи змін та доповнень , пов”язаних із зміною
найменування , організаційної форми або форми власності суб”єкта
підприємницької діяльності , робиться
його перереєстрація у встановленому законом порядку.
16
3. ДЕРЖАВНА
РЕЄСТРАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО
ТОВАРИСТВА
Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його
державної реєстрації . Державна
реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законами України “ Про підприємства “від 27 березня
1991 року № 887-ХІІ, “ Про підприємництво”
від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ та Положенням “ Про державну реєстрацію
суб”єктів підприємницької діяльності “ , затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 25 січня 1996 року № 125 .
Положення “Про
державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ визначає порядок
державної реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності незалежновід їх
організаційних форм і форм власності.
Законом передбачається окремий порядок створення господарських товариств , в
залежності від предмету діяльності (
банки , засоби масової інформації , фондові біржі, тощо). Господарські
товариства , що займаються банківською діяльністю реєструються Національним
банком України в порядку , визначеному законодавством України про банки і
банківську діяльність.
Державна
реєстрація господарського товариства провадиться у виконавчому комітеті міської
, районної в місті Ради або в районній міст Києва і Севастополя державній
адміністрації за його місцезнаходженням.
Місцезнаходженням
господарського товариства вважається місцезнаходження ( розміщення )
його постійно діючого керівного органу.
Для державної
реєстрації господарського товариства
власники або уповноважена ними особа
(заявник) особисто подають до органу державної реєстраці :
а) установчі документи :
- установчий договір ;
- статут - при створенні акціонерного
товариства , товариства з
обмеженою або додатковою відповідальністю ;
б) реєстраційну картку , яка є одночасно заявою
про державну
реєстрацію ;
в) документ
, що засвідчує сплату реєстраційного збору ;
г) документ , що засвідчує сплату власниками
внеску до
статутного
фонду ;
д) рішення
Антимонопольного комітету про
згоду на створення ,
реорганізацію (злиття,приєднання) господарського товариства якщо,
законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди
17
У випадку , якщо
установчі документи подаються не власниками, а іншими особами , то повноваження цих осіб повинно
підтверджуватися належним чином
оформленою довіренністю.
Якщо одним із
власників господарського товариства є юридична особа , додатково подається
нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної
особи. Іноземна юридична особа подає документ , що свідчить про її реєстрацію в
країні місцезнаходження ( витяг з торгівельного , банківського або судового
реєстру , тощо). Цей документ повинен бути засвідчений відповідно до
законодавства країни його видачі , перекладений українською мовою та
легалізований у консульській установі України , якщо міжнародними договорами ,
у яких бере участь Україна , не передбачено інше. Зазначений документ може бути
також засвідчено у посольстві відповідної держави та легалізовано в
Міністерстві закордонних справ.
У разі , коли
одним із власників є фізична особа , її підпис на установчих документах
потребує нотаріального завідчення.
До органу
державної реєстрації подаються установчі документи в оригиналах та по одному примірнику завірених в
установленому порядку копій.
Установчі
документи не повинні містити положень , що суперечать законодавству.
Відповідальність за відповідність законодавству установчих документів несуть
власники або уповноважені ними органи , які подають документи для реєстрації
господарського товариства.
Установчі
документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до ст.11 Закону
України “ Про мови в Українській РСР “ , підписуються заявником , прошиваються та пронумеровуються.
Отже ,
положенням встановлюється вичерпний перелік
документів , які повинні подати власники для реєстрації господарського
товариства
Порядок
складання установчих документів господарського товариства було вісвітлено в
першому та другому питаннях даної курсової роботи.
Іншими
документами , які необхідно подати для державної реєстрації є
реєстраційна картка , документ ,що засвідчує сплату
власниками реєстраційного збору , документ , що засвідчує сплату власниками
внеску до статутного фонду товариства
та рішення Антимонопольного комітету
про згоду на створення ( реорганізацію ) господарського товариства ,
якщо законовдавчими актами України передбачено необхідність такої згоди.
Реєстраційна
картка суб”єкта підприємницької діяльності є одночасно заявою про державну
реєстрацію . Зразок реєстраційної картки наведено в додатку до Положення “ Про
державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “. У картці містяться
відомості про найменування суб”єкта підприємницької діяльності з обов”язковим
зазначенням організаційно-правової форми , місцезнаходження суб”єкта
підприємницької діяльності , відомості про
керівника із зазначенням його
місця проживання та паспортних даних , відомості про форму власності , основні
види діяльності на поточний рік , кількість філіалів,представництв , відділень
з зазначнням відомостей про них на зворотньому боці картки та вказується особа
,яка заповнила картку і дата заповнення.
18
Орган державної
реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові у заповненні реєстраційної
картки та перевіряє відповідність наведених в ній відомостец установчим
документам .
Документом ,
який засвідчує сплату власниками реєстраційного збору є відповідна квитанція
або платіжне доручення. Серйозним недоліком Положення “ Про реєстрацію
суб”єктів підприємницької діяльності “ (нова редакція ) було відсутність норми , яка б
регламентувала розмір реєстраційного
збору . Якщо в Положенні ” Про державну
реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ в редакції постанови Кабінету
Міністрів України № 276 від 29 квітня 1994 року окремим додатком визначалися фіксовані розміри плати за державну
реєстрацію в залежності від обраного виду діяльності , то в Положенні в
редакції постанови Кабінету Міністрів № 125 від 25 січня 1996 року такі
відомості були відсутні. Але
постановою Кабінету Міністрів України №
406 від 03.04.96 р. “ Про плату за державну реєстрацію суб”єктів
підприємницької діяльності “ були знову встановлені розміри плати за державну
реєстрацію , в залежності від виду діяльності . Звичайно , така невизначенність дуже негативно впливала на
розвиток підприємництва , оскільки надавала
можливість місцевим владам різних регіонів України встановлювати необгрунтовані
ставки реєстраційного збору. Отже
питання плати за державну реєстрацію державної реєстрації вже визначено.
Документом , який
засвідчує сплату власниками необхідного внеску до статутного фонду також є
відповідна квитанція , платіжне доручення, або інший документ ( у випадку
майнової форми внеску і т.д.). Розмір такого внеску диференціюється в
залежності від виду товариства: в товариствах з обмеженою та додатковою
відповідальністю , акціонерному товаристві відкритого типу не менше 30 %
вказаного в установчих документах вкладу , в акціонерному товаристві закритого типу - не менше 50 % вкладу
. Для повного товариства такий розмір
не встановлений , а у командитному товаристві вкладники на момент реєстраціє
зобов”язані внести не менше 25 % свого внеску .
Рішення
антимонопольного комітету про згоду на створення (реорганізацію) суб”єктів
підприємницької діяльності як документ , який необхідний для державної
реєстрації також є нововведенням нового Положення “ Про реєстрацію суб”єктів
підприємницької діяльності “.
Необхідність
надання такої згоди було закріплено
Законом Украіни “Про
антимонопольний комітет “від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ ,
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 765 “ Про
введення механізму запобігання монополізації товарних ринків” , Законом України
Про внесення змін та доповнень до закону України “ Про обмеження монополізму
недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності “ “ від
5 липня 1995 року № 258.
У відповідності
з постановою Кабінету Міністрів “ Про введення механізму запобігання
монополізації товарних ринків “ створення
господарюючих суб”єктів
проводиться за згодою Антимонопольного комітету або його органів у таких
випадках :
19
- створення
господарюючого суб”єкту двома і більше засновниками , якщо сумарна вартість
активів або сумарний об”єм реалізації товарів , робіт, послуг цих
засновників за підсумками
останнього фінансового року перевищує суму у валюті України , еквівалентну 2
млн. Доларів США за офіційним курсом ,
який діяв на кінець останнього фінансового року , і при цьому не менше ніж у
двох засновників вартість активів або об”єм реалізації товарів перевищує суму грошового еквіваленту
, рівному 100 тис. Доларів США у кожного. У випадку , коли одним із засновників є державний орган , то в розрахунках
вартості активів або об”ємів реалізації
товарів використовуються відповідні показники державних підприємств , майно
яких передається в статутний фонд створюваного господарюючого суб”єкта ;
- створення господарюючого
суб”єкту двома або більше засновниками
, які діють на певному товарному ринку , якщо загальна доля засновників на
цьому ринку перевищує 35 % ;
- створення
господарюючого суб”єкту , доля якого на певному товарному ринку завідомо буде перевищувати 35 % , а також асоціацій , концернів та
нших об”єднань підприємств .
Під час
реєстрації господарського товариства посадова особа органу державної реєстрації
на титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із зазначенням
назви цього органу , номера та дати реєстрації. Відмітка засвідчується підписом
посадової особи та печаткою органу державної реєстрації.
Орган державної
реєстрації не має права вимагати від заявника подання інших документів , не
передбачених законодавством або оформлених з іншими вимогами , ніж це визначено
у Положенні “ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності ”.
За наявності всіх
вищенаведених документів орган державної реєстрації прягом п”яти робочих днів з
дати надходження документів зобов”язаний провести державну реєстрацію
господарського товариства і видати заявникові свідоцтво про державну реєстрацію
суб”єкта підприємницької діяльності встановленого зразка.
Підставою для
відмови у державній реєстрації є відсутність в установчих документах відомостей
, зазначених в ст. 4 , 37 , 51 , 67 , 76 Закону України “ Про
господарські товариства .“
Відмова у
державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку.
У відповідності до до Закону України “ Про внесення змін в ст.56 Конституції (
Основного закону ) України від 31
жовтня 1995 року , громадянин має право у встановленому законом порядку
оскаржити в суді рішення , дії чи бездіяльність державних органів , юридичних
чи службових осіб в сфері управлінської
діяльності , якщо він вважає , що цим порушені його права і свободи . В цьому аспекті , громадяни можуть
оскаржувати в судовому порядку затримку
в державній реєстрації .
Свідоцтво про
державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності є підставою для
відкриття розрахункового , валютного та інших рахунків в установах банків ,
виготовлення печаток та штампів.
20
Порядок відкриття рахунків в
установах банків визначає інструкція
Про порядок відкриття розрахункових , поточних і
бюджетних рахунків в установах банків “ , затвержена постановою Правління
Національного банку України від 11 жовтня 1994 року № 164. Для відкриття рахунку підприємства надають
установам банку такі документи : заява , па відкриття рахунку встановленого
зразка , підписана керівником і головним бухгалтером підприємства , нотаріально
завірені копії установчих документів, картку із зразками підписів керівника і
головного бухгалтера і віттиском печатки. У випадку , якщо на момент відкриття
рахунку товариство не має печатки , то до документів додається заява про
надання дозволу на користування рахунком без печатки до часу її виготовлення ,
але не більше 60 днів.
Для оформлення
заказу на виготовлення печатки необхідно отримати відповідний дозвіл в органах
внутрішніх справ. Порядок видачі дозволів на оформлення заказів на виготовлення
печаток та штампів в штемпельно-гравюрних майстернях визначає інструкція “ Про
порядок видачі дозволів на оформлення заказів на виготовлення печаток та
штампів “ , затверджена наказом
Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року № 643.
У відповідності
з даною інструкцією дозвіл на виготовлення печаток та штампів спільним з
ноземними фірмами підприємствам
видається управліннями , відділами охорони громадського порядку МВС
Республіки Крим , МУВС м. Київа , УВС областей и м. Севастополя , УВС міст та УВСТ. Підприємствам , установам ,
організаціям дозвіл видається
міськрайвідділами внутрішніх справ. Для одержання дозволу на оформлення печаток
та штампів керівники підприємств, установ, організацій і господарських об”єднань
подають в органи внутрішніх справ
письмове клопотання , де вказується особа , відповідальна
за отримання дозволу. До клопотання додаються зразки ( ескізи ) печаток,
штампів в двох екземплярах. На даний час в інструкції ще є норма про те , що
взірці ( ескізи ) печаток , штампів
потребують погодження з органом , який провів державну реєстрацію
господарського товариства . Але у відповідності із п. 10 Положення “ Про
державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ ( редакція постанови
125 від 25 січня 1996 року ) зразки ( ескізи ) печатки , штампу затверджуються власниками або уповноваженим
ними органом і додаткового погодження не потребують . Очевидно , в дану
нструкцію будуть внесені відповідні зміни .
Крім того
суб”єкти підприємницької діяльності подають копію свідоцтва про державну
реєстрацію , справку про відкриття рахунку в установах Національного або
комерційних банків України .
На печатках і
штампах суб”єктів підприємницької
діяльності повинен бути вказаний номер
свідоцтва про підприємницьку діяльність .
21
В И С Н О В К И
Господарські товариства - це є
одна з найпоширеніших організаційно-правових форм ведення підприємницької
діяльності .
За даними відділу реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності
Ужгородської міської ради народних депутатів із загальної кількості суб”єктів
підприємницької діяльності частка господарських товариств становить 40 - 45
відсотків.
Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є
товариства з обмеженою відповідальністю.
У зв”язку з прийняттям з 1 березня 1996 року нового мінімального розміру заробітної плати ,
збільшилися мінімальні розміри статутного фонду господарського товариства , що в свою чергу , призвело до певного
зменшення частки господарських товариств у числі новостворених суб”єктів
підприємницької діяльності . Більшого
розвитку набув процес створення приватних підприємств.
Але безумовною перевагою господарських товариств в процесі вибору
організаційної форми є чітке законодавче закріплення їх правового статусу .
22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Джерела :
1. Конституція
України
2. Цивільний
кодекс України
3. Кримінальний
кодекс України
4. Закон
України “ Про господарські товариства “
від 19 вересня 1991 року
5. Закон
України “ Про Антимонопольний комітет України “ від 26 листовада 1993 року
6. Закон
України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конуренціїї в
підприємницькій діяльності “
7. Постанова
Кабінету Міністрів України “ Про введення механізму запобігання монополізації
товарних ринків “ від 11 листопада 1994 року
8. Положення
Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ ( в редакції
постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року )
9. Інструкція
Про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток та штампів “ ,
затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993
року
10.
Інструкція “Про порядок відкриття розрахункових ,
поточних і бюджетних рахунків в установах банків “ , затверджена постановою “
Правління Національного банку України від 11 жовтня 1994 року
Література :
1. Гражданское
право / под ред. Е.И. Суханова . - М. :
Издательство БЕК, 1994.
2. Сборник
образцов гражданско-правовіх документов / под
общ. ред. Г.П. Савичева , В.С. Ема . - М.: Издательство БЕК, 1994
3. Юридический
справочник предпринимателя / под ред. Ю.С. Шумченко . - К., 1992